» » » Нарис про історію становлення освіти Володарщини Київської області

Нарис про історію становлення освіти Володарщини Київської області

Автор: admin 6-04-2017, 10:09

 

Перші згадки про освітні заклади на території сучасного Володарського району відносять нас до другої половини XІX століття. Можливо, вони з´явилися і раніше, але достовірних даних у автора нарису немає, він послуговується так лише переказами, зафіксованими у аматорських дослідженнях місцевих вчителів старшого покоління.

Територія нинішнього Володарського району на той час це глуха провінція Київської губернії. Майже все населення було задіяне в сільському господарстві, тільки незначна кількість місцевого єврейства та поляків-землевласників були інтегровані в товарно-грошові відносини, що повільно розвивалися в цьому регіоні Російської імперії після реформи 60- х років XІX століття.

На той час в межах сучасної Володарщини існували дві волості, а саме Володарська і Пархомівська, які входили до складу Сквирського повіту, а села Матвіїха, Зрайки, Брідок, Лобачів - до Таращанського повіту. Загалом в межах сучасного району на початок XX століття були розташовані 28 сіл, три невеликих села і 36 хуторів, з них 19 були однодворові, та, власне, містечко Володарка, статус якого було підтверджено ще 1811 року [2; 27].

Більшість шкіл , які почали виникати в другій половині XІX століття, були парафіяльними і створені вони були завдяки ініціативі місцевих священиків, на яких покладалися обов’язки реалізації імператорського указу 1804 року, яким власне, і було започатковано процес заснування освітніх закладів [11, 15].

Найнижчим типом навчальних закладів були школи грамоти, які на знаті XІX – XX століття існували в селах Ожегівка, Лихачиха, Тадіївка, Тарган, Петрашівка, Казимирівка (Надросівка), Рачки, Чепіженці. Три школи у селах Березна, Пархомівка, Рогізна були у віданні Міністерства освіти, тобто на державному забезпеченні. Інші школи в селах тогочасної Володарщини були парафіяльними, якими опікувалися місцеві священики, а утримували їх сільські громади разом з Київською єпархіальною училищною радою [14; 215-235].

Віддаючи належне православним священикам, які займалися благородною справою освіти, не будемо забувати про русифікаторську політику, яку проводила російська

 

православна церква, спонукаючи місцеве населення до покори та поклонінню імператорському дому Романових.

Володарка на той час хоч і була містечком, однак державної школи до радянської епохи не мала. З історичних джерел стає відомо, що перший освітній заклад у нинішньому райцентрі розпочав діяти у вересні 1860 року завдяки старанням настоятеля місцевого Хрестовоздвиженського храму Василя Селецького. Цей священик прослужив у Володарці понад 40 років і з них 39 літ був директором однієї, а згодом усіх трьох шкіл Хрестовоздвиженського приходу містечка Володарки.

1893 року у Володарці було відкрито школу вищого типу - двокласну з п’ятирічним терміном навчання [11; 215]. Для цієї школи жителі Володарки на власний кошт побудували окреме приміщення.

Напередодні І світової війни двокласна школа стала суто чоловічою, а в старій однокласній навчалися дівчата. Крім того, єврейська громада Володарки відкрила школу для дітей іудеїв-хедер, яка проіснувала до 1918 року, а після єврейських погромів, вчинених у 1918 – 1919 роках, припинила своє існування.

Вагомим кроком у розвитку освіти на Володарщині була поява міністерських шкіл. У травні 1872 року громада села Березни на своїй сходці прийняла рішення про заснування у селі однокласного народного училища і водночас звернулася до київського навчального округу прийняти заклад до свого відання. В тому ж таки році школу було відкрито і вона була єдиним навчальним закладом аж до радянської епохи. У школі було запроваджено ширшу навчальну програму у порівнянні з церковнопарафіяльними школами і навчалося в ній понад сотню дітей [11;219]. Саме в цій школі в 1912-1917 рр. навчався академік АН УРСР, фізик А.П.Комар, а в 1989 році школі у селі Березна було присвоєно ім'я цього відомого вченого у галузі фізики високих енергій.

У 1872 році розпочала свою діяльність державна школа у с.Пархомівка. Процес реорганізації місцевої парафіяльної школи, куди ходили діти з навколишніх шкіл, був розпочатий ще 1870 року, коли місцеві селяни попросили владу відкрити у волості двокласне державне училище. Долю майбутнього навчального закладу вирішував сам імператор Олександр ІІ. Значну роль у відкритті державної школи у Пархомівці відіграв генерал – губернатор Київської губернії О.Безак, селяни навіть хотіли , щоб школа носила його ім'я. Однак тодішні можновладці відповіли відмовою, заявивши, що О.Безак її не утримує.

Почесним попечителем двокласного міністерського училища став поміщик В.Ф. Голубєв. За його сприяння 1899 року було відкрите однокласне училище для дівчаток, в якому поряд з основами загальноосвітніх предметів дівчата вивчали рукоділля, кулінарію, швейну справу тощо. Станом на 1915 р. в двокласному училищі навчалося 239 хлопчиків та 88 дівчаток, а в жіночому однокласному училищі навчалося 29 дівчаток [11; 231].

У Рогізні ще 1859 року відкрито церковнопарафіяльну школу. Вона розміщувалася у добротному, спеціально побудованому приміщенні на кошти місцевих селян. Жителі села не шкодували коштів для навчання своїх дітей. Вже в 1865 році вони збирали «по 20 копеек серебром от каждого хозяина», що на рік складало 50 карбованців. У подальшому школа в селі Рогізна стає однією з найбільш забезпечених шкіл на Київщині, достатньо сказати , що селяни збирали для її потреб по 400 карбованців на оплату праці вчителів [11; 233].

1875 року після втручання Міністерства освіти та Київського генерал – губернатора в Рогізні було відкрито однокласну міністерську школу, яку на початку XX століття було реорганізовано на двокласну. У 1915 році в ній навчалося 183 хлопчики та 30 дівчаток [11;233].

Простежується цікавий факт. Школи, які відкривалися в селах Володарщини у другій половині XІX століття, спочатку розміщувалися у приміщеннях, які винаймала сільська громада чи в будинках місцевих священиків. Однак з часом сільські громади почали власним коштом будувати шкільні приміщення або, навчання проводилося, як тоді зазначалося в документах , «в доме, построенном крестьянами на их средства».

На 1917 рік такими приміщеннями для шкіл володіли сільські громади Біліївки, Гор-Косівки, Гор-Пустоварівки, Завадівки, Зрайок, Косівки, Матвіїхи, Рогізни, Пархомівки, Рубченок, Лобачева, Мармуліївки, а у Рудому Селі шкільне приміщення на свої кошти побудував священик Захарій Іванович Опоков, дід М.Грушевського по материнській лінії, про якого Михайло Сергійович згодом згадував : «Дід мій скінчив семінарію …, визначався любов'ю до книги, особливо любив історію України; виявляв певний український патріотизм і неохоту до Великоросії…» [7].

Поряд з духовенством нелегку вчительську долю розділяли й цивільні професійні вчителі, зокрема Данило Якович Зарубенко та Тимофій Самійлович Корнилюк у Завадівці, Валентина Симеонівна Борткевич та Феофан Опанасович Осадчий у Зрайках, Лев Федорович Клочан, Федір Максимович Фещенко, Автоном Савович Івалюк, Віктор Юхимович Сосновський, Антоніна Федосіївна Войтовська, Боніфатій Сидорович Саженюк у Володарці, Василій Мирецький та Кіндратій Клочан у Логвині, останній був родом з Пархомівки.

У роки національно-визвольної революції 1917-1920 рр. школи на Володарщині працювали з перервами, часто зміна політичної влади не сприяла налагодженню освітнього процесу, і лише після радянсько-польської війни органи більшовицької влади перейшли до реалізації положень декрету Раднаркому і відокремили церкву від держави, а школу від церкви. У селах нинішнього Володарського району було організовано навчання дітей в початкових школах. Як правило, використовували старі приміщення шкіл і працювали там переважно «старі» кадри або ж просто люди, які мали певні знання. Часто вчителі заробітну плату отримували продуктами харчування, розмір якої визначала сільська громада.

Людська пам'ять зберегла прізвища деяких вчителів, які працювали в селах району у 20-і роки XX століття, серед них Химочка І.В., П.П.Кольодочка, Ф.М.Фещенко, Б.С.Саженюк.

Саме Сажанюка Б.С. на Володарщині навіть називають автором першого українського букваря. Однак це не відповідає дійсності, тому що ще 1921 року видавництво «Освіта» ( до 1991 року «Радянська школа») випускає «Початкову граматику української мови, а в 1926 році видає буквар «Нумо читати!»

На виконання урядової постанови про загальнообов’язкове початкове навчання в 1932 році було видано буквар вчителя- методиста Л.П.Деплович, який був чинним до середини 60-х років. У перші повоєнні роки вийшов друком «Буквар» і «Читанка» для 1- го класу автора Н.О. Говядовської , а в 1947 році побачили світ перші кольорові «Букварі».

1958 року в радянській державі запроваджено загальну обов’язкову 8-річну освіту, перехід на нові стандарти мав тривати до 1970 року, щоб в майбутньому перейти до загальної обов’язкової середньої освіти. Нові підходи, нові програми і стандарти вимагали нових підручників.

1968 року виходить у світ «Буквар», авторами якого були Б.С.Саженюк і М.Т.Саженюк. За цими підручниками українські діти навчалися до середини 80- років, а сам «Буквар» перевидавався до 1982 року [14]. Саженюк Б.С. розпочав свою вчительську кар’єру ще 1910 року в школах Надросівки, Каленної, Пархомівки. До війни працював викладачем російської мови у Білоцерківському педтехнікумі. В роки війни перебував в евакуації працював заврайвно в Алтайському краї. Після визволення Київщини в 1944 році очолював Київський обласний відділ народної освіти, згодом перейшов на роботу у видавництво «Радянська освіта» . Він Заслужений вчитель УРСР, нагороджений медаллю А.Макаренка та орденом Леніна (1950 р.)

Після утворення у 1923 році Володарського району освітні заклади перейшли в підпорядкування відділу народної освіти райвиконкому. У цьому ж році початкову школу у Володарці першою в районі було реорганізовано у семирічну, навчання в якій проводилося у декількох пристосованих приміщеннях, інші школи в селах району залишалися початковими [2; 76].

На 1926 рік у Володарському районі, який входив до Білоцерківського округу, було 27 шкіл, в яких навчалося 3255 учнів і де працював 61 вчитель. Вже 1931 року кількість учнів становила понад 4 тисячі осіб, а кількість вчителів зросла до 200 [12].

1933 року першою в районі середньою школою стає семирічка у Володарці (дир. А.П.Семида, а в 1935 Сліпенчук Т. З.). Сліпенчук Тимофій Захарович уродженець с. Гайворон, депутат Верховної Ради УРСР, з 1939 року завідував відділом народної освіти Київського облвиконкому, був членом більшовицької партії. За архівними даними, він не встиг евакуюватися із захопленого гітлерівцями Києва і подальша його доля невідома. Напередодні радянсько-німецької війни середні школи, крім Володарки, були створені у Гайвороні, Рудому Селі, Пархомівці.

Однак 30 – і роки XX століття - це не тільки успіхи в розвитку освіти і ліквідація неписьменності, це ще й роки сталінських репресій, які не оминули й і Володарський район. Політичний вплив на учнівську молодь більшовицька партія і радянська держава чинили головним чином через ідеологізацію навчальних програм, підготовку радянського за своїми переконаннями, вчителя та виховну роботу, яку проводили в школах піонерські та комсомольські організації. Найменший відступ від генеральної лінії партії у справі навчання і виховання майбутніх будівників комунізму спричинив покарання для вчителя.

1930 року трійкою колегії ДПУ УСРР був засуджений і виселений на п’ять років за межі України інспектор районного відділу народної освіти Бережинський Леонід Андрійович, 1892 року народження, уродженець Черкащини, який мав вищу освіту, проживав у Володарці. Реабілітований у 1989 році.

В Ожегівці у місцевій школі працював вчителем уродженець Косівки Коротун Ігнатій Сидорович, 1935 року він був заарештований і засуджений Військовим Трибуналом Прикордонної і внутрішньої охорони УСРР до одного року позбавлення волі. Реабілітований у 1992 році.

У 1937 році був заарештований і засуджений до трьох років позбавлення волі вчитель Зрайківської школи Сухоярський Карпо Ларіонович, реабілітований у 1992 році. Наступного 1938 року був репресований ще один вчитель цієї школи Кукса Іпатій Тимофійович, який був засуджений до 8 років позбавлення волі, помер у 1939 році відбуваючи покарання в Усольлагу. Реабілітований у 1992 році.

У лютому 1945 року був заарештований вчитель Володарської середньої школи Мошковський Микола Вікентійович. Трибуналом військ НКВС Київської області він був засуджений до 15 років позбавлення волі, помер у 1947 році. Реабілітований у 1992 році. Був репресований і уродженець с. Березна Гайдай Феодосій Іванович, який працював вчителем у місті Бровари [13].

Разом з тим держава морально заохочувала тих вчителів , які сумлінно працювали на теренах освіти. На Володарщині ентузіастом поширення знань була Ляскун Катерина Григорівна. Вона першою із жінок Городище-Пустоварівки отримала середню освіту і стала вчителькою.

У травні 1939 року радянський уряд нагородив Ляскун Катерину Григорівну орденом Трудового Червоного прапора за видатні успіхи у справі комуністичного виховання молоді та активну участь в громадському житті села.

В липні 1941 року після окупації Володарського району військами вермахту були заарештовані, а згодом розстріляні піонервожата в селі Рубченки Козячина М.В., а у селі Володимирівка вчитель початкової школи Залєвський Т.Г.

На Фронтах Другої світової війни загинули вчителі Андрущенко Андрій Микитович, Гаєвий Олександр Якович, Пугасій Панас Назарович, Сорокопуд Іван Гнатович, Тройно Яків Оксентійович.

Після визволення у січні Володарського району відновили свою роботу 29 шкіл різного типу, в яких навчалися 4932 учні та працювали 172 педагоги [3].

Очолювали освітню систему у післявоєнний період завідуючі районним відділом освіти : Лось І.Є., Шевчун Ф.А., РоманюкА.А., Бреденко Є.Є, Заслужений вчитель України Котелянець Петро Якович ( 1973-1987), Аврамчук Петро Федорович (липень 1987 – жовтень 2005) , Купріянчук Олександр Олександрович (жовтень 2005 – 2006), Аврамчук Петро Федорович ( січень 2007 – липень 2010), Мазуренко Наталія Костянтинівна ( серпень 2010- серпень 2015) . Нині на посаді начальника відділу освіти Володарської районної державної адміністрації працює Рафальська Валентина Леонідівна.

На середину 50-х років XX століття у Володарському районі діяли 23 школи різного типу. В них навчалися 5281 учень. В 50-і роки були реорганізовані в середні школи у Гайвороні, Пархомівці, Рудому Селі, Лобачеві, Березні. За сумлінну працю вчителька Володарської середньої школи В.Г.Дяченко була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.

На початку 60-х років в районі функціонували 11 початкових, 14 восьмирічних і 5 середніх шкіл, також працювали при 5 школах учнівські інтернати на 75 учнівських місць. Головною проблемою в освітній галузі була відсутність сучасних приміщень, недостатнє забезпечення вчительськими кадрами, переповненість класів. На кінець 60-х років освітянська галузь району складалася з 6 середніх шкіл, 10 -восьмирічних, 9 - початкових, діяли також одна заочна та вечірня школи. Контингент школярів становив 5054 учні, в школах працювали 393 педагоги [4].

З кінця 60-х років у 70-80-х роках минулого століття були побудовані нові сучасні приміщення шкіл у райцентрі та більшості сіл району. В серпні 1978 року розпочав свою діяльність міжшкільний навчально-виробничий комбінат (МНВК), першим директором якого було призначено Костюка В.А.

За значні успіхи в роботі вчителі Володарщини були удостоєні високих державних нагород. Орденом Знак Пошани були нагороджені Загородній Яків Макарович з Гайворона, Хліборад Ольга Юхимівна з Городище-Пустоварівського, Миколаєнко Дмитро Трохимович з Рудого Села, Сухоярська Лідія Карпівна та Сидоренко Галина Карпівна з Володарської ЗОШ №1, вчитель математики цієї ж школи Хоменко Любов Юхимівна була нагороджена у 1976 році Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, начальник відділу освіти Аврамчук Петро Федорович нагороджений у 2009 році Почесною Грамотою Верховної Ради України, учитель фізичної культури Володарської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Мокринська Лариса Федорівна також нагороджена Почесною Грамотою Верховної Ради України (2008).

Вчителем-орденоносцем є ветеран освітянської ниви Володарщини з села Тарган Овдіюк Олександра Іванівна. За свою подвижницьку працю з підготовки книги-меморіалу «Голод-33», встановлення прізвищ односельчан, які загинули в роки голодомору, та встановлення першого в Україні пам’ятника жертвам страшного геноциду ще 1988 року Овдіюк О.І. була нагороджена 2008 року орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

На момент проголошення Україною незалежності у Володарському районі працювала 21 школа, з них 10 середні, три позашкільні заклади, а саме: Будинок піонерів, Станція юних техніків, Дитячо-юнацька спортивна школа.

За більш як двадцятирічний термін роботи, начальник відділу освіти Аврамчук Петро Федорович багато зробив для розвитку освітньої системи Володарського району Київської області. Аврамчук П.Ф. постійно дбав про зміцнення навчально-матеріальної бази закладів освіти, проводив велику роботу по залученню позабюджетних коштів. Особливу увагу приділяв створенню доступних умов для здобуття якісної освіти школярами. З його ініціативи в 1999 році було відкрито заклад нового типу – Володарський ліцей, в якому здобували освіту обдаровані учні з усіх сіл району. Ним проведено значну роботу з оптимізації мережі закладів освіти з метою економного і раціонального використання коштів. На базі сільських шкіл були створені навчально-виховні комплекси та об´єднання, в яких навчаються і виховуються учні і діти дошкільного віку. Завдяки старанням Петра Федоровича став можливим вихід навчальних закладів до Всесвітньої мережі Інтернет, до якої підключено всі загальноосвітні навчальні заклади. Проводилася робота по створенню Web-сайтів у всіх навчальних закладах району.

Наслідком злагодженої роботи педагогічних колективів району та відділу освіти, який очолював П.Ф. Аврамчук, було те, що велика кількість учнів шкіл були переможцями та призерами ІІІ-ІV етапів Всеукраїнських олімпіад з базових дисциплін, Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України, різних конкурсів, вікторин і турнірів (Рис 1.).

В рейтингу оцінки діяльності освітніх систем районів Київської області освітяни Володарського району займали чільні місця.

У 2004 році вчитель математики Володарського ліцею Остапчук Уляна Володимирівна пройшла всі етапи Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року» і стала його переможцем в номінації «Математика». В цьому ж році вона була удостоєна високого звання «Заслужений вчитель України» (Рис. 2.) .

У 2007 році Лариса Федорівна Мокринська , учитель фізичної культури Володарської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 стала абсолютним переможцем Всеукраїнського конкурсу на кращий інноваційний урок фізичної культури та урок фізичної культури з елементами футболу. У 2008 році вона стала переможцем II (обласного) туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2008» з номінації «Фізична культура» та лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2008» в номінації «Фізична культура». Заслужений вчитель України (Рис.3.).

В роки незалежності високої освітянської відзнаки - нагрудного знака «Василь Сухомлинський» були удостоєні начальник відділу освіти Володарської районної державної адміністрації Аврамчук П. Ф., учитель зарубіжної літератури Володарської санаторної школи – інтернату Лагошна Г.С. Нагрудним знаком МОН України «Софія Русова» в цей період були нагороджені методист районного методичного кабінету Ганжалава Л.Є., вихователь з с. Гайворон ДНЗ Лисак Н. П., методист Володарського ДНЗ «Пізнайко» Шевчук Л. М.

Однак в роки незалежності виникла болюча проблема із скороченням чисельності населення району, а отже і учнівського контингенту. У 1999-2000 навчальному році чисельність учнів складала 3568 учнів, у 2009-2010 навчальному році за парти сіли 2035 учнів [2; 64].

Кількість учнів постійно скорочується, а мережа закладів освіти та кількісний учительський склад лишається незмінним. Нині на теренах району нараховується 18 загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчається 1663 учні: 8 – ЗНЗ І- ІІІ ступенів, в яких навчається 1230 учнів та 10 - ЗНЗ І- ІІ ступенів, в яких навчається 433 учні. При цьому загальна проектна потужність ЗНЗ у сільській місцевості складає 6212 місць, проте використовується лише 26,8 %. Окрім того, у школах з малою наповнюваністю учнів один учитель викладає кілька навчальних предметів, недостатньо проводилась у багатьох класах повноцінна позакласна, спортивно-масова, виховна робота, що не сприяє соціалізації учнівської молоді [8].

В цей період через незначну кількість дітей припинили свою діяльність Біліївська, Ожегівська початкові школи, Зрайківський НВК «ЗОШ І- ІІ ступенів – ДНЗ», Капустинський НВК «ЗОШ І – ІІІ ступенів – дитячий садок», Володарський ліцей. Тому на черзі реорганізація малокомплектних шкіл та створення опорних навчальних закладів у районі.

Дошкільна освіта у районі фактично почала формуватися в роки радянської колективізації у час створення так званих «майданів», в яких перебували діти дошкільного віку. Головним завданням цих закладів стало звільнити сільських жінок від догляду за дітьми і таким чином вивільнити робочі руки для колгоспної праці. У післявоєнний період дитячі дошкільні заклади в селах були на балансі місцевих колгоспів. У 1967 року було збудовано будівлю для стаціонарного дитячого садочка у Володарці.

З початком незалежності України 17 дитячих садочків перебували у віданні колгоспів, 4 заклади належали сільським радам, один дитячий садочок належав цукровому заводу, 2 у Володарці перебували у віданні селищної ради. Починаючи з 2000 року, сільські дитячі садочки передано відділу освіти для створення НВО, а з 2003року ще й НВК. На 2016 рік в районі функціонують 16 ДНЗ на 30 груп, з них два дитячі дошкільні заклади працюють як окремі заклади, це «Пізнайко» у Володарці та «Сонечко» у Гор- Пустоварівці, інші заклади функціонують у складі НВО та НВК. Всього в районі 1196 дітей дошкільного віку, 573 дитини охоплені навчанням і вихованням в ДНЗ, їх навчають 52 педагогічних працівники (Рис.4.).

Позашкільна освіта Володарщини бере свій початок у 1936 році, коли в районі було створено Будинок піонерів та літній піонерський табір. Згодом цей позашкільний заклад фактично працював на базі Володарської середньої школи. 1975 року у райцентрі було відкрито Станцію юних техніків (СЮТ). 1992 року Будинок піонерів було реорганізовано у Будинок школяра, а в 1997 році СЮТ та Будинок школяра було об’єднано і на їх базі створено Центр творчості дітей та юнацтва (ЦТДЮ). Директором цього позашкільного закладу призначено Братченка П.С. ЦТДЮ нині працює за чотирма напрямками : художньо- естетичний, науково-технічний, туриськ-краєзнавчий, еколого-натуралістичний, а також тут діє школа раннього розвитку дитини «Малючок». Разом в них працюють це 44 гуртки, в яких задіяні 904 дитини.

У 1987 році у Володарському районі було створено ДЮСШ, в якій було відкрито спортивні секції за напрямками : футбол, баскетбол, легка атлетика, лижний спорт. З 2013 року ДЮСШ очолює Ганжалавий І.І., який у 2008 році був визнаний кращим тренером з легкої атлетики у Київській області. Вихованці Володарської ДЮСШ неодноразово входили до збірних Київської області та національної збірної України з різних видів спорту і ставали переможцями та призерами не тільки національних змагань, але і міжнародних.

Серед випускників шкіл Володарського району почесне місце займають люди, які своїм життям, своєю працею прославили не тільки рідну Володарщину. В Україні та за її межами відомі прізвища Кіндзельського Леоніда Петровича, Таланчука Петра Михайловича, Шинкарука Володимира Іларіоновича, Купрія Віталія Івановича, Дерманського Олександра Степановича.

Кіндзельський Л.П., уродженець с. Рачки, випускник Володарської ЗОШ, закінчив Київський медичний інститут, став спеціалістом у галузі онкології та радіології, очолював лабораторію променевої патології та експериментальної терапії, створив першу в Україні клініку системних пухлинних захворювань, працював на посаді головного радіолога МОЗ України. На цій посаді брав активну участь у масовому обстеженні та лікуванні потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС. Ще за часів існуючого СРСР за свої наукові відкриття був удостоєний високих державних нагород. За підсумками 1995 року наукова громадськість світу визнала професора Л.П.Кіндзельського «Лікарем року – найкращим онкологом світу». Ім'я Леоніда Петровича було занесене у видану в США енциклопедію «500 кращих лікарів світу». Міжнародним автобіографічним інститутом 1996 року він був визнаний «Людиною XX сторіччя» [5].

Випускник Рудосільської середньої школи Таланчук Петро Михайлович, уродженець села Гор- Косівки своє життя пов'язав із Київським політехнічним інститутом, де розпочав наукову кар’єру у як викладач. Захистив докторську дисертацію, став завідувачем кафедри, проректором, а згодом і ректором КПІ. 1989 року він був обраний депутатом Верховної ради СРСР. Незважаючи на тиск комуністичної влади, саме він дозволив проведення установчого з'їзду Народного Руху України у вересні 1989 року.

У 1992-1994 роках Таланчук П.М. працював на посаді Міністра освіти і науки незалежної України, брав активну участь у створенні Академії педагогічних наук України. Нині він доктор технічних наук, президент Академії інженерних наук України, дійсний член Академії педагогічних наук, академік чотирьох міжнародних академій, він очолює створений ним 1998 року Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна».

Засновник Київської філософської школи, випускник Гайворонської школи Шинкарук Володимир Іларіонович (1928-2001рр) закінчив філософський факультет Київського університету ім.Т.Г.Шевченка, викладач, декан філософського факультету, з 1968 року директор Інституту філософії АН УРСР, віце-президент філософського товариства СРСР та голова його українського відділу, академік АН України, член – кореспондент АН СРСР.

У музичному світі відоме ім'я піаніста Купрія Віталія Івановича. Ще навчаючись у Володарській ЗОШ №1 він виявляв неабиякий інтерес до класичної музики. З 1986 року він навчався у музичній школі ім. М.В.Лисенка, через два роки на міському конкурсі в м. Києві семикласник Віталій вийшов переможцем серед юних піаністів. Наступного 1990 року Віталій Купрій став лауреатом Всесоюзного конкурсу молодих піаністів ім. Ф.Шопена у Казані. Згодом була перемога на міжнародному конкурсі піаністів у Цюріху. Нині ім'я українця Віталія Купрія добре відоме серед шанувальників класичного мистецтва у світі, він виступає з сольними концертами у США., Японії, країнах Західної Європи.

Останніми роками в читацьких колах шанувальників дитячої літератури України стало популярним ім'я молодого письменника з Володарщини Дерманського Олександра Степановича, випускника Володарської ЗОШ №1. Після закінчення факультету української філології НПУ ім.. М.Драгоманова він працює за фахом в Київському технікумі електрозв’язку, літературним редактором дитячого журналу «Стежка» і пише книги для дітей. 2008 року стає лауреатом Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова». Його перу належать популярні серед дітей твори «Пригоди вужа Ониська або володар Макуци», «Бабуся оголошує війну», «Чудове чудовисько», «Царство-яблукарство», «Таємниця смарагдової книги» тощо.

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Аврамчук П.Ф. Завдання школи – готувати дитину до самостійного життя. Голос Володарщини №5, 2016 .

2. Бухонський Ю.В. Володарка :сторінки історії - Володарка , 2010-184 ст.

3. Володарський районний архів, фонд1, опис 1, справа №2 арк.1-12

4. Володарський районний архів, фонд 1, опис 1, справа №547, аркуші 1-83

5. Задніпрянець Н.Наш земляк Л.П.Кіндзельський- «Людина XXсторіччя» Голос Володарщини №32,2008

6. Зінов´єва С.М. Головне особистий розвиток дитини. Голос Володарщини №70,2010.

7. Єрмолаєв О. Тетіївський кравець, Київський портной.Тетіївська земля.№9,2010.

8. Кириченко А.Л. Нарада при голові райдержадміністрації. Голос Володарщини . №11, 2016.

9. Литвин В.М.Історія України. Підручник.Київ, «Видавництво «Наукова думка» НАН України, 2009-821ст.

10. Масненька Л. Щасливий щастям інших. Голос Володарщини.№55,201

11. Перерва В.С. Історія шкільництва в містах і селах Київщини XІX початку XX ст.- Біла Церква: вид.Пшонківський, 2008-672ст.,іл.

12. Покропивний П.Ф. Культурна революція на Володарщині. Соціалістичне село.№8, 1967р.

13. Реабілітовані історією. Київська область. Книга друга.- К.: Основа, 2007-ст.338-356.

14. Список населенных мест Киевской губернии. Издание Киевского Губернского Статистического Комитета. Киев, 1900-1976с.

15.www.archive.nbuy.gov.ua.

16. Інформаційно- аналітичний збірник «Освіта Володарщини- 2001-2002 навчальний рік. За редакцією Аврамчука П.Ф.- 2002- 125 с.

 


шаблоны для dleскачать фильмы

Коментарі до статті:

Шановний відвідувач, Ви зашли на сайт як незареєстрований користувач
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм логіном

Зареєструватись

Новини osvita.ua

Підсумки тижня в освіті: головні події

Пропонуємо перелік найбільш значних подій тижня, що відбулися в українській освіті
12 серпня 2022 19:14

У Києві відмовилися від російської мови у школах

Освітніми програмами шкіл міста не передбачається викладання предметів російською
12 серпня 2022 17:28

Молоді педагоги мають право на грошову допомогу

Випускникам вишів, які уклали договір про роботу на посадах педпрацівників, передбачена допомога
12 серпня 2022 15:09

Підлітків запрошують на фахові психологічні консул ...

В Україні запрацювала платформа психологічної підтримки для підлітків від UNFPA
12 серпня 2022 13:18

Стартувала реєстрація для участі у спеціальній сес ...

Зареєструватись можуть вступники, які не змогли зробити цього в основний і додатковий періоди
12 серпня 2022 12:49

Учасники додаткової сесії НМТ отримали запрошення

У запрошеннях зазначено дату, час (за київським часом) і адресу проведення мультитесту
12 серпня 2022 12:26

Хто на сайті

Всього на сайті: 1
Гостей: 0
Користувачів: - отсутствуют
Роботи: crawl Bot

20-ка відвідувачів: admin, Alla

Опитування

Оцініть наш сайт

Добре
Задовільно
Жахливо

Популярне

    «    Серпень 2022    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031 

    Статистика